Управління якістю освітніх послуг у закладі вищої освіти

1. Забезпечення якості вищої освіти: досвід Фінляндії.

Система вищої освіти Фінляндії має два паралельні сектори: сектор класичних університетів і сектор так званих «політехнік» – університетів прикладних наук (universities of applied sciences).

ЗВО Фінляндії є незалежними у процедурі набору студентів. Кількість вступних місць визначається щорічно у процесі переговорів між університетами та профільним міністерством. Цей принцип носить назву «numerous clausus», що означає обмежену кількість місць для вступників для всіх напрямів підготовки. Університети країни використовують різні комбінації вступних критеріїв. Для навчання на магістерських програмах у «політехніках» необхідно успішно завершити бакалаврський рівень і мати, як мінімум, 3 роки досвіду професійної діяльності.

1 січня 2010 року у Фінляндії вступив у дію новий національний Закон про університети (Universities Act21). Прийняття цього законодавчого акту значним чином сприяло розширенню автономії ЗВО, підвищенню ефективності управління та врядування університетами. Відповідно до прийнятого Закону ректори університетів визначені як виконавчі менеджери університетських рад. Всі члени університетської ради обираються колегіально, при цьому не менше 40% ради складають зовнішні представники.

Члени університетської спільноти (професори, адміністративний і обслуговуючий персонал, студенти) також мають своє представництво в університетській раді.

Голова та заступник голови університетської ради обираються серед її зовнішніх членів. Розпочата у 2010 році реформа вищої освіти Фінляндії внесла значні зміни в організацію та реалізацію кадрової політики в університетах. А саме, із вступом у дію нового Закону персонал університетів утратив статус державних службовців і набув статусу найнятих за контрактом працівників. При цьому університетам надано право визначати та реалізовувати незалежні інституційні політики щодо розвитку людських ресурсів. Ще одним позитивним результатом реформи стало набуття ЗВО Фінляндії більшої автономності щодо управління фінансами (фінансова автономія).

Таке рішення, у свою чергу, посилило можливості для здійснення ефективного стратегічного управління закладами вищої освіти. Крім того, це дозволило спрямувати фінансові ресурси ЗВО у ті сектори досліджень та освіти, які університети вбачають перспективними відповідно до їх власних інституційних профілів. Останнє, без сумніву, сприяє підвищенню конкурентоспроможності фінських ВНЗ у міжнародному освітньому і науковому середовищі.

Вища освіта у Фінляндії є безкоштовною. Студенти платять лише незначну щорічну суму до студентського об’єднання/союзу, отримуючи за це значні знижки на харчування, медичні послуги та інші соціальні пільги.

Придбання книжок і навчальних матеріалів – особиста відповідальність студентів. Уряд Фінляндії, усвідомлюючи значення вищої освіти для розвитку країни та підтримуючи принцип університетської автономії, продовжує гарантувати належне фінансування університетів. ВНЗ Фінляндії отримують більшу частину своїх фондів саме від Уряду, фінансування йде безпосередньо від національного Міністерства освіти і культури.

Розподіл фінансування здійснюється за принципом «орієнтації на результати діяльності» (performance-based funding). Між профільним міністерством і конкретним університетом підписується трирічна угода, яка визначає базові параметри та результати діяльності ЗВО на вказаний період.

Основним показником для державного фінансування є кількість студентів. Крім того, при фінансуванні враховується якість, ефективність і результативність діяльності конкретного ЗВО. Про результати своєї діяльності заклади вищої освіти звітують, надаючи відповідні дані (кількість вступників, студентів, іноземних студентів; дані про тривалість програм; дані про персонал; матеріально-технічна спроможність установи; наукові публікації; академічна мобільність тощо) до національних інформаційних баз, які підтримуються Міністерством освіти і культури Фінляндії. Ці бази даних є відкритими для громадськості та місять інформацію фінською, швецькою та англійською мовами.

Університети Фінляндії несуть повну відповідальність за результати своєї діяльності (як освітньої, так і наукової), а відтак і за забезпечення належної її якості. Основний принцип функціонування системи забезпечення якості вищої освіти у Фінляндії визначено таким чином: «оцінювання замість інспектування» («evaluation instead of inspection»).

До травня 2014 року функцію національного агентства забезпечення якості вищої освіти виконувало Фінська рада з оцінювання вищої освіти (далі – Рада). Місія Ради як незалежного експертного органу полягала в тому, щоб допомагати ЗВО країни та профільному міністерству у справі оцінювання якості вищої освіти.

Рада забезпечувала:

- безпосереднє оцінювання діяльності ЗВО; - вивчення та розповсюдження кращого досвіду щодо забезпечення якості у сфері вищої освіти;

- надання фінським інституціям вищої освіти експертних рекомендацій задля покращення та розвитку їх власних інституційних систем якості.

До складу Ради входило 12 членів (представники Міністерства освіти, ЗВО і студентських союзів Фінляндії), які обиралися на 4 роки. При обранні кандидатів враховувався їх досвід діяльності у системі вищої освіти, знання освітньої політики та провідного міжнародного досвіду розвитку освітньої сфери, а також компетентність у питаннях оцінювання якості освіти. Основним принципом функціонування Ради був таким: «оцінювання заради покращення» (enhancement-led evaluation). В його основі – інституційна автономність, довіра та відповідальність за власні дії.

13 листопада 2010 року Національна рада з оцінювання вищої освіти Фінляндії ввійшла до EQAR, а у 2011 році Національна рада з оцінювання вищої освіти Фінляндії набула повного членства у ENQA.

У травні 2015 року Національна рада з оцінювання вищої освіти Фінляндії спільно з двома іншими національними інституціями з розвитку освіти була трансформована у Фінський центр оцінювання освіти (The Finnish Education Evaluation Centre, FINEEC1) – незалежне урядове агентство відповідальне за оцінювання освіти (на всіх рівнях – від дошкільної до вищої). Ключовими принципами діяльності FINEEC є: незалежність оцінювання, оцінювання задля покращення (enhancement-led evaluation), активне розповсюдження/оприлюднення результатів оцінювання. Незалежність передбачає свободу у виборі методів оцінювання, незалежність організації та результатів, зокрема й від національного Міністерства освіти і культури. «Оцінювання задля покращення» передбачає участь і довіру між учасниками оцінювання, відповідальність провайдерів освіти та закладів вищої освіти за розроблення та розвиток своїх внутрішніх систем забезпечення якості.

До структури FINEEC входять:

– Рада з оцінювання;

– Комітет з оцінювання вищої освіти;

– відділи з оцінювання загальної освіти, професійної освіти і підготовки,вищої освіти.

Рада з оцінювання бере участь у стратегічному плануванні діяльності FINEEC, розробленні довгострокових пріоритетів і Національного плану з оцінювання освіти.

Комітет з оцінювання вищої освіти приймає рішення щодо планування оцінювання, експертних команд для оцінювання вищої освіти, схвалення результатів аудиту систем забезпечення якості закладів вищої освіти.

У системі вищої освіти FINEEC здійснює такі типи оцінювання:

– аудит систем забезпечення якості ВНЗ (так званий інституційний аудит);

– оцінювання програм (тематичне оцінювання) – здійснюється у тих галузях, які розглядаються як особлива актуальні чи критичні для розвитку суспільства, або такі, що дуже динамічно розвиваються, або проблемні галузі;

– оцінювання освітніх галузей;

– огляд програм з інженерії (акредитація програм).

Модель аудиту інституційних систем забезпечення якості закладів вищої освіти Фінляндії відповідає європейським вимогам і базується на інституційному огляді. Одним із базових принципів моделі є автономія ЗВО. Відповідно до цього принципу кожний заклад вищої освіти розробляє власну систему забезпечення якості, базуючись на власних потребах і цілях. При цьому аудит, що здійснюється, фокусується на процедурах, які конкретний університет використовує для підтримки та розвитку якості своєї діяльності.

В основі процесу покладено вже зазначений принцип «оцінювання задля покращення», який реалізується через допомогу закладам вищої освіти у розбудові їх діяльності щодо забезпечення якості та шляхом обміну і розповсюдження кращих практики серед університетів.

Заклади вищої освіти, які успішно пройшли аудит отримують так званий «знак якості» (quality label). Заклади, які таку процедуру не пройшли, отримують рекомендацію на повторний аудит.

Зазначена модель була запроваджена у Фінляндії у 2005 році. Основні параметри моделі описано у так званому «Посібнику з аудиту якості вищої освіти» (Audit manual for quality systems of higher education institutions) (далі – Посібник), який визначає цілі, напрями, методи, критерії та результати аудиту. Діюча версія Посібника підготовлена на період 2015-2018 роки.

Процес інституційного аудиту ВНЗ щодо забезпечення якості вищої освіти включає такі кроки:

1. Реєстрація ВНЗ для проведення аудиту.

2. Переговори щодо угоди про проведення аудиту, підписання угоди.

3. Призначення команди / групи аудиторів.

4. Збір матеріалів для аудиту (здійснюється закладом вищої освіти).

5. Тренінг з аудиту.

6. Ознайомлення з матеріалами, підготовленими для аудиту та їх обговорення членами команди аудиторів.

7. Візит команди аудиту до університету.

8. Висновки та рекомендації команди аудиторів щодо результатів.

9. Рішення Комітету з оцінювання вищої освіти щодо результатів аудиту.

10. Публікація звіту аудиту.

11. Підсумковий семінар (на основі звіту).

12. Зворотній зв’язок (від закладу до FINEEC).

13. Додатковий семінар (за потреби).

Початком реалізації самої процедура аудиту є підписання відповідної угоди між Радою та ВНЗ. Типова угода такого характеру містить погодження щодо:

– цілей, процедури та часу проведення аудиту;

– національного чи міжнародного складу команди аудиту;

– мови аудиту (фінська, швецька, англійська);

– тривалості візиту аудиторів (3-5 днів);

– вартості аудиту;

– зобов’язань щодо потенційного повторного аудиту (re-audit).

Традиційно команда аудиторів складається з 5-7 осіб.

Завдання аудиторів:

– ознайомитися з матеріалами, наданими ВНЗ для аудиту;

– вирішити, як провести візит до університету та які групи інтерв’ювати;

– визначити, які додаткові матеріали необхідно запросити у закладу;

– розробити опитувальники для проведення інтерв’ю у процесі візиту до університету;

– провести візит відповідно до затвердженого плану;

– презентувати Комітету своє рішення щодо результатів аудиту чи обґрунтувати потребу у проведенні повторного аудиту.

Реалізуючи свою діяльність, команда аудиторів має забезпечувати дотримання принципів неупередженості та об’єктивності, прозорості та доказовості, конфіденційності та взаємодії.

До базових документів, які традиційно надаються університетом команді аудиторів, належать такі:

– організаційна схема і стислий опис закладу вищої освіти (до 3-х сторінок);

– стратегія розвитку ВНЗ та опис основних стратегічних параметрів;

– діаграма та стислий опис системи якості (до 2 сторінок);

– посібник чи інший документ, що описує процедури забезпечення якості на рівні закладу (інституційному рівні);

– для обраних для аудиту освітніх програм – опис основних параметрів (показники вступу, кількість студентів, навчальні плани, навчальні результати тощо).

Відповідно до чинного Посібника аудит інституційних систем ВНЗ Фінляндії щодо забезпечення якості вищої освіти фокусується на таких шести напрямах /критеріях:

1. Політика якості ВНЗ.

2. Стратегічне та операційне управління.

3. Розроблення інституційної системи якості.

4. Основні завдання системи управління якістю щодо:

– ступеневої освіти;

– досліджень, розробок та інновацій;

– соціального впливу та діяльності з регіонального розвитку;

– цільовий аудит optional audit target).

5. Зразки ступеневих програм.

6. Система якості як ціле.

2. Механізми вдосконалення якості вищої освіти: досвід Сполученого Королівства

Історія формування сектору вищої освіти Сполученого Королівства розпочинається зі створення та розвитку найстаріших університетів англомовного світу – Оксфордського (1096р.) та Кембриджського (1209р.).

Символічним і показовим є той факт, що ці університети і сьогодні (через майже тисячу років) належать до десятки топ-університетів світу.

Відповідно до інформації видання «Система вищої освіти у Великій Британії та міжнародні університетські зв’язки», здійсненим за сприяння Британської Ради в Україні, проконстатуємо основні параметри цієї галузі:

– Вищу освіту у Сполученому Королівстві надають 157 ЗВО.

– Сполучене Королівство за ступенем міжнародної інтеграції ЗВО поступається лише США.

– Система вищої освіти Сполученого Королівства створена та функціонує на принципах академічної свободи та університетської автономії. ЗВО Сполученого Королівства мають високий рівень інституційної автономії, самостійно визначають вимоги до вступу, програми навчання, напрями досліджень, здійснюють кадрову політику.

– Британські ЗВО не належать Урядові й не управляються ним.

– Всі ЗВО Сполученого Королівства отримують певне державне фінансування через низку рад із фінансування.

Диверсифікований та результат-орієнтований механізм фінансування постійно удосконалюється задля підвищення ефективності діяльності ЗВО.

– Ще однією ключовою якістю та сильною рисою системи вищої освіти Сполученого Королівства є інтеграція викладацької та наукової діяльності.

Існуюча нормативно-правова база Великої Британії у сфері вищої освіти забезпечує якість завдяки суворому контролю за процесом:

– присудження статусу університету (university title);

– надання права видачі дипломів, що відповідають державним вимогам;

– можливості пропонувати освіту у співпраці з іншими акредитованими ЗВО, що мають право присуджувати дипломи;

– а також будь-якого незапланованого збільшення чисельності студентів.

Діяльність приватних незалежних ЗВО регулюється аналогічним чином, і це стосується в тому числі: якості розроблюваних освітніх програм, фінансової життєздатності ЗВО, організаційної системи управління.

У сучасній Великій Британії модель якості освіти гармонійно доповнюється континентальною, заснованою на зовнішньому оцінюванні ЗВО з погляду його відповідальності перед суспільством і державою, та, частково, американською. Усі рішення, що визначають перспективу розвитку галузі освіти, приймаються Парламентом або Урядом Великої Британії незалежно від провладних політичних сил.

Створена у країні система гарантії якості освіти ставить перед собою такі цілі:

– забезпечення дотримання ЗВО академічних стандартів кваліфікацій;

– гарантування якості освітніх послуг;

– розширення можливостей студентів набути освітній та професійний досвід;

– забезпечення підзвітності ЗВО щодо державних інвестувань;

– надання достовірної інформації про якість освіти й стандарти тим, хто бажає її отримати або її потребує.

Варто зауважити, що саме у Великій Британії поняття «моніторинг» вперше було використано в контексті отримання інформації про функціонування закладів освіти.

Британська система забезпечення якості вищої освіти – визнана на міжнародному рівні як одна із кращих. Основну відповідальність за забезпечення якості вищої освіти у Сполученому Королівстві несуть безпосередньо ЗВО. На національному рівні функціонує незалежний орган – Агенція із забезпечення якості вищої освіти (The Quality Assurance Agency for Higher Education, QAA4), яка «перевіряє, наскільки добре британські університети й коледжі підтримують якість академічної освіти і академічного стандарту, та підтримує ці заклади, впроваджуючи заходи з удосконалення».

QAA створено в 1997 році для надання системних послуг із забезпечення якості у вищій освіті Сполученого Королівства. QAA є незалежною організацією, яка зареєстрована як благодійна організація. QAA керується Радою, до складу якої входить 16 членів, з них: 4 особи призначені закладами вищої освіти, 4 – установами з фінансування освіти і науки, 6 представників незалежних директорів, 2 учасники-студенти, 3 спостерігачі.

QAA є незалежною інституцією, серед головних функцій якої – моніторинг і консультативна діяльність щодо дотримання існуючих стандартів, а також оцінка якості британської вищої освіти.

Місія Агентства полягає в захисті існуючих освітніх стандартів і покращенні якості британської системи освіти у країні та світі.

Основні функції QAA:

– публікація та ведення Кодексу якості вищої освіти;

– проведення зовнішніх оглядів у ЗВО та оприлюднення їхніх результатів;

– розслідування скарг щодо якості та стандартів навчання;

– проведення досліджень і розповсюдження інформації щодо затверджених практик для покращення якості;

– проведення тренінгів та інших заходів, щоб допомогти ЗВО розвивати – надання Уряду рекомендацій щодо акредитації ЗВО та надання права називатися університетом у Великій Британії;

– залучення студентів до роботи з забезпечення якості, керування процесами та оглядів.

У серпні 2014 р. було розроблено та оприлюднено стратегічний документ Агенції – QAA Strategy 2014-17, де прописано її місію, цінності, цілі та очікувані результати діяльності до 2017 року. Цілями Агенції зазначено:

1. Підвищення якості та гарантування виконання стандартів вищої освіти Великої Британії у всіх закладах освіти задля збереження довіри громадськості.

2. Забезпечення лідерства через знання і ресурси для підвищення якості вищої освіти в межах Великої Британії та на міжнародному рівні.

3. Розширити і підвищити цінність і мережу охоплення послуг Агенції в закладах вищої освіти в межах і за межами Великої Британії.

До 2012 року внутрішні процедури забезпечення й моніторингу якості освіти у британських ЗВО здійснювалось відповідно до «Кодексу практики забезпечення академічної якості й стандартів у вищій освіті» (QAA Code of Practice), який входив до збірки нормативних документів ЗВО під назвою «Академічна інфраструктура» (The Academic Infrastructure), яка також включала:

– рамки кваліфікацій вищої освіти Англії, Уельсу, Північної Ірландії і Шотландії (Frameworks for Higher Education Qualifications);

– академічні стандарти з різних галузей знань, у яких описані очікувані результати засвоєння дисциплін, в тому числі рівень розвитку компетентностей (Subject Benchmark statements);

специфікацію програм навчання Programme Specification Guidance).

Починаючи з 2012-2013 якість навчальних курсів університетів і коледжів повинна відповідати Британському кодексу якості вищої освіти (The UK Quality Code for Higher Education (Quality Code)), який включає в себе 19 основних положень, яким повинні відповідати освітні програми.

Quality Code є результатом широкого громадського обговорення, реалізованого впродовж 2011-2013 років. Основні положення Quality Code були предметом обговорення у експертному середовищі із залученням студентів, університетських управлінців та викладачів, а також інших цільових аудиторій. До групи експертів входили 230 провідних фахівців у галузі вищої освіти, було проведено 33 консультаційні зустрічі в Лондоні, Глазго, Кардіфі, Белфасті, Бірмінгемі, Единбурзі та Манчестері, які відвідали 1520 осіб. Більше 1380 осіб поділилися власними ідеями онлайн.

Кодекс якості складається з наступних частин:

1. Передмова. Огляд Коду якості: ключові поняття, мета використання, зміст документу, можливі користувачі, роль та процедура використання документу.

2. Частина А. Розробка і впровадження граничних академічних стандартів: Рамка кваліфікацій (Qualifications Frameworks), Характеристика визначних рис кваліфікацій (Characteristics Statements ), Кредитна рамка (Credit Frameworks), Академічні стандарти з різних галузей знань ( Subject Benchmark Statements) .

2. Частина В. Забезпечення та покращення якості навчання:

Глава 1. Дизайн, розробка та затвердження академічної програми.

Глава 2. Вступна кампанія, відбір та допуск до вищої освіти.

Глава 3. Навчання та викладання.

Глава 4. Забезпечення розвитку та досягнень студентів.

Глава 5. Залучення студентів до навчання за вищими освітньо-науковими ступенями.

Глава 6. Оцінювання студентів та визнання попередньо отриманої освіти.

Глава 7. Зовнішнє екзаменування.

Глава 8. Моніторинг та перегляд програм.

Глава 9. Академічні апеляції та скарги студентів.

Глава 10. Забезпечення освіти разом з іншими провайдерами.

Глава 11. Дослідницькі наукові ступені (докторські та академічні магістерські ступені).

3. Частина С. Забезпечення інформації про надання вищої освіти: встановлюються очікування від провайдерів вищої освіти щодо забезпечення відкритої, дійсної, надійної, важливої та доступної інформації щодо якості наданих освітніх послуг.

Сьогодні QAA є по суті основним виразником підходів до оцінювання якості вищої освіти у Сполученому Королівстві

Особливості системи забезпечення якості вищої освіти у Великій Британії:

– Створення системи зовнішньої оцінки в особі QAA стало одним із результатів запровадження фундаментальних змін у системі вищої освіти Сполученого Королівства.

– Незалежно від місця здійснення освітньої діяльності та джерел фінансування усі ЗВО повинні дотримуватися вимог щодо забезпечення якості вищої освіти та відповідності стандартам, закладеним у національному Кодексі якості вищої освіти (UK Quality Code for Higher Education, the Quality Code).

– Академічні стандарти та академічна якість – це ключові поняття системи забезпечення якості вищої освіти Сполученого Королівства.

– Інституційний аудит – це складна і комплексна процедура оцінки якості вищої освіти, яка не стільки досліджує і дає оцінку роботі закладу, скільки на засадах автономності ЗВО визначає ефективність діючих у ньому внутрішніх процедур з гарантування якості, надає рекомендації щодо їх покращення. Процедура інституційного аудиту характеризується чіткістю, прозорістю, логічністю, послідовністю, виваженістю та відповідальністю.

– Документи з самооцінки ЗВО включають самоаналіз з боку керівництва ЗВО та студентського самоврядування. В той же час, альтернативні освітні установи мають деякі полегшення у наданні документів самоаналізу, зокрема в частині фінансової звітності.

– У системі внутрішньої та зовнішньої оцінки якості вищої освіти значна роль надається думці студента – платника за надання освітніх послуг. Оцінкою якості вищої освіти посилюються вимоги до викладача, який повинен знати не лише останні наукові здобутки з своєї дисципліни, але й досконало володіти методикою викладання.

3. Система зовнішнього оцінювання якості вищої освіти: досвід Польщі

У Польщі органом, відповідальним за зовнішнє оцінювання якості в освіті, є Польська Комісія Акредитаційна (ПАК) , яка функціонує на основі Закону про вищу освіту від 27 липня 2005 року. Назва цього органу пройшла певну «еволюцію»: спочатку це була Державна Комісія Акредитаційна, але у 2005 році вона була перейменована у Польську Комісію. Існує певна передісторія створення ПАК у сучасному виді, але основним аргументом при обґрунтуванні її функцій і правового стану була необхідність відповідності до існуючих у EHEA стандартів і процедур забезпечення якості.

Після створення ПАК у процесі легалізації її діяльності відбулися ряд судових справ, у результаті яких визначено, що «ПАК не є ані органом нагляду, ані навіть – державним органом, вона не має публічно правового статусу».

Згідно із Законом 2005 року функції нагляду та контролю належать винятково Міністрові. Усі питання організації та діяльності ПАК, компетенцій її органів, критерії та спосіб проведення оцінювань тощо визначає Статут ПАК, який ухвалюється на її пленарному засіданні.

Згідно із Статутом ПКА представляє Міністрові свою думку та пропозиції щодо:

– створення ЗВО, а також надання ЗВО чи його підрозділу права провадження навчання на певному напрямі певного рівня (циклу) вищої освіти;

– оцінювання якості освітньої програми;

– інституційної оцінки, а також дотримання умов реалізації навчального процесу.

У випадку оцінювання спеціалізованих ЗВО (військових, творчих, медичних, морських) думка ПАК скеровується також і до профільних Міністрів.

Органами ПАК є: голова, секретар, президія.

Голову і секретаря ПАК призначає та звільняє Міністр.

До склад Президії ПАК входять: голова, секретар, керівники підрозділів по галузях освіти, два представники працедавців, голова Парламенту студентів.

Функції Президії ПАК прописані в Законі, серед них є, зокрема, розроблення переліку напрямів, ЗВО та їх підрозділів, які будуть оцінюватися в даному році. Також Президія формулює вимоги до проведення самооцінювання (форми, вимоги до звіту), які готують ЗВО, а також форму звітів після проведення оцінювання (готує комісія ПАК, яка проводила оцінювання).

До складу ПАК входять підрозділи (експертні ради), які сформовані для кожної галузі освіти (в Польщі визначено 8 галузей освіти, для яких напрацьовані у відповідності до НРК державні стандарти навчання на основі обов’язкових результатів навчання). Кожен підрозділ включає принаймні 5 осіб, які представляють певну галузь освіти, при цьому троє повинні бути професорами або докторами (в нашому сенсі) наук. Також обов’язково входить в склад підрозділу представник працедавців.

Кількісний склад ПАК становить від 70 до 90 осіб.

Каденція ПАК триває 4 роки, особа не може бути членом ПАК більше двох каденцій підряд. Член ПАК може бути відкликаний Міністром з подачі Президії ПАК.

Вимоги щодо членів ПАК є такими:

– Членів ПАК призначає Міністр вищої освіти з числа кандидатур, поданих на його розгляд: Головною Радою Вищої Освіти, Конференцією ректорів академічних шкіл Польщі, Конференцією ректорів професійних шкіл Польщі, Парламенту студентів Польщі, вчених рад вишів, загальнодержавних наукових спілок, організації працедавців.

– З члені ПАК 30% мають бути жінки.

– Голова Парламенту студентів Польщі входить у ПАК за посадою.

– Член ПАК від академічної спільноти має бути принаймні доктором (нашим кандидатом наук).

– Не можуть бути членами ПАК ректори, проректори, директори інститутів, члени інших Комісій державного рівня тощо.

Адміністративне та фінансове обслуговування діяльності ПАК виконує Бюро ПАК. Бюро є державною структурою, що фінансується із бюджету (з розрахунку 0,07% від загального бюджету на вищу освіту).

ЗВО не фінансують діяльність ПАК. Вони фінансують лише роботи, пов’язані із проведенням самооцінювання та підготовки відповідного звіту.

Крім ПАК законодавство передбачає існування професійно орієнтованих (громадських) комісій оцінювання якості. ЗВО добровільно можуть запрошувати такі комісії (ЗВО оплачують їх роботу) для підвищення свого реноме на освітянському ринку та ринку праці.

Процедурні кроки при проведені оцінювання ЗВО/підрозділу/програми є такими:

1. Підготовка самоаналізу.

2. Візит до ЗВО комісії (2-7 осіб для оцінювання програми; 3-9 осіб для інституційного оцінювання). Умови візиту визначає Президія ПАК.

3. Підготовка звіту комісії згідно із певним форматом (протягом 6 тижнів після візиту).

4. Надсилання звіту до ЗВО.

5. Відповідь ЗВО.

6. Експертна рада готує обґрунтований висновок для Президії ПАК.

7. Президія ПАК приймає рішення.

Якщо рішення є:

– позитивним із відзнакою, то наступна акредитація ЗВО проводиться через 8 років;

– якщо позитивне – то через 6 років;

– якщо умовно позитивне, то Президія ПАК формулює зауваження, які необхідно виправити, та призначає термін нового візиту. Якщо ЗВО не погоджується з таким рішенням, то він має 30 днів на його оскарження.

Процедури оцінювання якості вищої освіти унормовані у 3 додатках Статуту ПАК:

– детальні критерії для оцінювання для двох профілів освітніх програм (загальноакадемічний, практичний);

– детальні критерії для інституційного оцінювання.

4.Оцінювання якості освітніх програм: досвід Швеції

Загальна відповідальність за вищу освіту в Швеції покладається на шведський парламент та уряд. Вища освіта, наукові дослідження, освіта для дорослих та підтримка студентів знаходяться в компетенції Міністерства освіти і науки. Від імені Парламенту країни Міністерство освіти і науки здійснює нагляд за виконанням Закону про вищу освіту та пов’язаних із ним постанов. Закон і постанови вперше були опубліковані в 1992 році, останні зміни внесені були у 2010 році. (Govt. Bill 2009/10:139, bet. 2009/10:UbU20, rskr. 2009/10:320. ) Національна рамка кваліфікацій була прийнята у травні 2011 року.

Швеція має 14 державних університетів і 17 приватних, а також 20 державних університетських коледжів.

Швецьке національне агентство з вищої освіти (The Swedish National Agency for Higher Education) задля забезпечення якості вищої освіти здійснює оцінювання на рівні результатів освітніх програм і результатів навчальних курсів. Навчальні результати описуються через дескриптори: знання і розуміння, компетентності і навички, формування суджень. Роль національного агентство полягає у координації процесу оцінювання та забезпечення його прозорості та еквівалентності. Оцінювання має забезпечити основу для надання ЗВО права на присудження кваліфікацій, а також для розподілу державного фінансування.

Алгоритм оцінювання передбачає реалізацію таких кроків:

1. Формування робочої групи експертів з оцінювання.

2. Координаційна нарада.

3. Оцінювання наданих матеріалів.

4. Візит до закладу вищої освіти.

5. Доповідь робочої групи Національній агенції.

Оцінювання освітніх програм здійснюється группою експертів, які представляють три категорії: фахівці з дисципліни, студенти, практики. Під час оцінювання здійснюється аналіз різних матеріалів і документів, зокрема: самостійні проекти студентів; звіт закладу вищої освіти про самооцінку; анкети випускників; звіти про інтерв’ю випускників. Далі подано детальний опис вище зазначених матеріалів.

Самостійні проекти студентів:

– Кількість проектів: не більше 24. Проекти повинні бути анонімними.

– ВНЗ надають дані про всі завершені проекти в останньому семестрі (або в попередніх, якщо кількість проектів невелика). Комп’ютерна програма вибирає від 5 до 24 проектів довільним чином, залежно від загальної кількості отриманих проектів для кожної Програми. ВНЗ відбирають проекти, анонімізують їх та завантажують у базу даних.

– Проекти розподіляються серед академічних кваліфікованих членів групи   оцінювачів, які розглядають їх строго з точки зору результатів, обраних для оцінювання, та виставляють оцінки 1, 2 або 3 («неналежна якість», «висока» і «дуже висока») кожному результату для кожного проекту. Оцінювачі також надають короткий опис, зазвичай декілька речень, іноді одне речення або навіть слово.

Звіт закладу вищої освіти про самооцінку:

– Розділ 1 – Цілі, що були досягнуті: Підсумки і аналіз різних видів робіт і завдань, що виконуються студентами (есе, проектні роботи, лабораторні звіти) та екзаменаційних завдань та запитань – переважно ілюструється прикладами. Головним напрямом аналізу є семестрові оцінки як поточні, так і випускників. Також здійснюється аналіз того, яким чином очікувані результати навчання, навчальні матеріали та іспити пов’язані між собою для досягнення студентами якісних результатів. Третім напрямом для аналізу є зв’язок між окремими курсами.

– Розділ 2 – Освітні умови. Кваліфікація і придатність вчителів: Інформація про типи посад у закладі, вчені звання та спеціалізації, відповідні знання, досвід роботи за фахом (за межами вищої освіти), ступені науководослідної діяльності та обсяги викладання в Програмі.class=MsoNormal style="TEXT-ALIGN: justify; MARGIN: 0cm 0cm 0pt; LINE-HEIGHT: normal; TEXT-INDENT: 1cm"

Передумови для студентів.

– Розділ 3 – Інші умови. Відповідь на питання: Скільки кредитів включає самостійний проект студента в Програмі? Якщо Програма веде до отримання певної кваліфікації, то в якому семестрі зазвичай планується самостійний проект? Як працюють студенти – індивідуально або в групах? Якщо разом з іншими, то скільки студентів зазвичай містить група?

Анкетування випускників:

– Анкети випускників надсилаються студентам, які закінчили навчання за два роки до проведення оцінювання.

– Анкети випускників призначені, головним чином, щоб дати відповіді на запитання, чи надають результати навчання, досягнуті у Програмі, можливості працевлаштування на ринку праці.

Власний досвід студентів:

– Матеріали для аналізу збираються у вигляді структурованих інтерв’ю студентів.

– Містять дані, що ілюструють досягнення студентів відповідно до результатів, означених у кваліфікаційних дескрипторах.

Для формулювання висновку за результатами оцінювання освітньої програми використовується трирівнева шкала:

– Дуже висока якість – освітня програма показує дуже високий рівень досягнення результатів.

– Висока якість – освітня програма має високий рівень досягнення результатів

– Неналежна якість – освітня програма має серйозні недоліки.

Курси і програми, які не відповідають вимогам якості вищої освіти, можуть отримати продовження права з присвоєння відповідної кваліфікації на один рік. Після цього року національне агентство проводить огляд виконання рекомендацій та приймає остаточне рішення щодо відновлення або скасування права з присвоєння відповідної кваліфікації.

Література

1. Красильникова Г. Система моніторингу якості вищої освіти в університетах Великої Британії: досвід для України // Порівняльна професійна педагогіка. – 2014. – № 4(3). – С. 138-144.
2. Національний закон про університети. University Act 558/2009 (As amended up to 315 /2011). – Електронний ресурс. Режим доступу :  http://www.finlex.fi/fi/laki/kaannokset/2009/en20090558.pdf

Додаткова

1. Баскервіль С., Маклеод Ф., Сондерас Н. Система вищої освіти у Великій Британії та міжнародні університетські зв’язки. Довідник для університетів світу. – UK HE International and Europe Unit, 2011. – 52 с.
2. Уильямс П. Особенности национальной системы гарантии качества Великобритании [Электронный ресурс] / П. Уильямс // Аккредитация в образовании. Электронный журнал об образовании, 2010. – Режим доступа: http://www.akvobr.ru/osobennosti_sistemy_garantii_kachestva_ velikobritanii.html.

Перейти до наступної теми

Зміст